14.Жов.2014
Схоже, що до сучасного ритму міського життя призвичаїлись не лише кияни, а і деякі представники дикої фауни. Старожили пам‘ятають як колись на Оболонь з найближчих лісів заходили лосі, лисиці, їжаки і навіть кабани. Зручні заплави приваблювали сім’ї бобрів. Але через забудову нового масиву звірі змушені були відступити, шукаючи нові території. Мабуть відлякував їх постійний гуркіт будівництва і велике скупчення різноманітної техніки… Та все ж, інстинкти нагадують про себе. Бо ті природні оазиси, що лишилися знову обживаються повноправними господарями.
Гуляючи вздовж Йорданського озера, поруч з трасою Оболонь–Петрівка побачив підрубаний стовбур верболозу. Невже хтось у вихідні намагався приготувати тут місце для відпочинку? Оболонці часто полюбляють проводити вікенди на свіжому повітрі. Дехто, після «спілкування» з природою лишає після себе купи сміття, недоїдки, та бите скло. Я підійшов ближче до дерева і побачив, що сліди вирубки були свіжі, поруч розкидані трісочки. Але той, хто намагався зрізати дерево робив це якось дивно. Зарубки зроблені акуратно, майже по колу, але на мій подив, сокирою тут і не пахло. У пам’яті виринули уривчасті спогади з шкільного курсу біології. Сумнівів не було – це робота бобрів!
Навесні саме верба, тополя та осика є бажаним кормом для бобрів. Ці тваринки оселяються на берегах водойм з повільною течією. При наявності їжі: м’яких порід дерев та трав’яної рослинності бобри із задоволення будують норки–хатинки. Відомо, що ці трударі, майстерно зводять греблі. За допомогою міцних різців вони легко перегризають гілля і валять великі дерева. За спостереженнями зоологів стовбури товщиною 5-10 см дорослий бобер прогризає за 5 хвилин, а осику діаметром 20-30 см у середньому за 25 хвилин.
Слід пам’ятати, що у квітні-травні у бобрових сім’ях очікується поповнення. У виводку від двох до п’яти малят. Дорослішають вони швидко, але довго не покидають батьків. І хоча бобри завжди обережні і намагаються особливо не «світитися», проте їх повернення свідчить про те, що вони цілком задоволені міською пропискою. А нам лишається бути обачними у заповідних зонах, щоб не нашкодити добрим сусідам.
Автор Володимир Кухарський.
