19.Жов.2014
1876 року на Оболоні, біля канави у садибі Магуріна проводились земляні роботи. Робітники сподіваючись на гарний заробіток завзято копали ями для стовпів. На глибині двох метрів хтось вигріб цілу купу бронзових монет. Роздивившись знахідку копачі вирішили, що від того добра зиску мало. Монети були сильно окисленні і мали непрезентабельний вигляд. Кілька «копійок» взяли на сувеніри, а інше закинули. Випадково про це дізнався Володимир Антонович. Допоки він прибув на місце робітники вже встигли затоптати «експонати», а іншу частину благополучно розтягли всюдисущі мешканці Подолу. Антонович був у відчаї, скарб міг мати велику наукову цінність, але на допомогу прийшов професор Рогович. Використовуючи свої добрі стосунки з подільською елітою він зміг зібрати 25 екземплярів монет. Експонати відразу потрапили до колекції Київського університету святого Володимира на дослідження. Бронзові монети виявились дуже давніми. За портретами імператорів визначили, що їх викарбували у Римській імперії в період ІІІ-ІV століття. Але як вони попали на слов’янські землі? За припущенням Антоновича у ті часи на Подолі та Оболоні вже існували великі поселення давніх слов’ян. Ці місця ще не були настільки обжиті, а про утворення міста ніхто навіть не думав. Втім майбутні кияни мали неабияку бізнесову жилку, тож через деякий час налагодили обмінно-торговельні стосунки з містами Північного Причорномор’я та Візантією. Як і зараз сюди заїжджали чимало іноземців. Привозили свій товар, обмінювали або продавали. Тому римські монети використовувались для проведення грошових операцій. Можливо якийсь дядько вдало продав чесно впольовані шкурки, отримав за це кругленьку суму. На радощах вирішив приховати «капітал» до кращих часів. Закопав у землю, а потім забув місце. Ну могло ж таке бути? Чоловіку не пощастило, а ось київські вчені вже сто років у захваті. Михайло Брайчевський припустив, що східні слов’яни не раз вирушали у морські походи до Малої Азії. Тому стає зрозумілим як римські монети з’явилися на Дніпрових берегах. На думку вчених Оболонський скарб за своїм складом становить велику цінність для східноєвропейської давнини. Та ось кияни мало розумілися на принадах історії. Те що лежало в землі тисячі років власникам безцінних знахідок вдавалося розпорошити за кілька днів. 1887 року біля Кирилівського монастиря під час закладки фундаменту знову знайшли клад з 350 римських монет. Однак через 5 років їх лишилося всього 25. Завдяки старанням колекціонера Леопардова монети були передані музею Київської духовної академії. Більше пощастило монетам, знайденим 1893 року. При прокладенні каналізаційних труб на Подолі робітники відкопали давньогрецькі монети (Faventum) і римську монету Філіпа Араба (244-249 роки н.е.). А біля Куренівки була знайдена монета імператора Костянтина Великого (306-337 роки н.е.). Всі знахідки попали до рук Вікентія Хвойки та Василя Ляскоронського, які доклали чимало зусиль, щоб розкрити секрети київської старовини. Автор Володимир Кухарський
